"Петриківський розпис"

                             

Мета :  ознайомити учнів з поняттям  Петриківський розпис. Виховувати любов та повагу до української культури, традицій українського народу. Збагачення словникового запасу. Розвиток образного мислення та фантазії.

 

                                            Хід бесіди

–Що ви очікуєте від сьогоднішньої бесіди? Як ви вважаєте про що буде йти мова? На вашу думку чому розпис назвали петриківським.

  – Петриківський розпис виник задовго до появи християнства ,відіравав роль оберегу. Люди вірили, що в красі є духовна сила, і тому вікна і двері будинків і навіть одяг обрамляли магічним орнаментом, який захищав господарів. Ця давня традиція орнаментики сотні років широко використовувалася в побуті українців, зокрема, у запорізьких козаків, і була популярна в поселеннях південних районів Приазов'я . Збереглася тільки в старовинному козацькому селі Петриківка. 

     В основі петриківського мистецтва лежить образне сприйняття рідної природи, любов до української землі. Класичними елементами петриківського живопису є навколишні рослини, зображення яких, до речі, не використовується ні в одному з існуючих видів розпису. Орнаментні мотиви, де переважають яскраві, насичені тони, привертають увагу не тільки колоритом, але й надзвичайною цілісністю творчої ідеї. Простота малюнка насправді приховує довгу й кропітку роботу митця, філігранно зобразив дрібні деталі картини. Основними мотивами розпису є польові квіти, гілки калини, мальви, півонії, айстри.

      Свої шедеври мешканки села створювали за допомогою пензликів, паличок, обмотаних тканинами або просто пальцями. Палітра використовуваних фарб рясніла найяскравішими, найбільш насиченими кольорами. Кожна господиня прагнула зробити свій будинок наймальовничишим, вважалося, що яскраві красиві картини є зовнішнім проявом духовних багатств внутрішнього світу людини. До мешканців же нерозписаних хат ставилися як до людей темних і морально убогих, з якими навіть вітатися не варто. Найстаранніших господарочок в Петриківці називали "чепурушками". Саме вони передавали навички розпису з покоління в покоління.
Петриківські художники малюють переважно саморобними пензликами, зробленими з котячої шерсті (так звані "кошачкі"). У сік рослин додавали яєчний жовток, і цими природними фарбами господині розмальовували свої будинки всередині, а іноді і зовні. Малюнки не були розраховані на довге життя. Раз на рік під велике свято всі настінні розписи змивали і наносили нові.

На початку XIX століття розпис поширився на предмети домашнього вжитку  - посуд, скрині, брички. Потреба у подібному декорі спонукала до заняття малюванням цілі родини, які продавали свої роботи на базарі. А оскільки в той час Петриківка була великим торговельним центром, роботи сільських художників здобули популярності в інших регіонах України.

У петриківському розписі гармонійно поєднані орнаменти , рослинні форми, лінії, кольори.

Кольори мають символічне значення.

Синій - небо, спокій, сила, вода.

Жовтий - сонце, життя, осінь, урожай.

Червоний - вогонь життя, буйне цвітіння, рідна домівка.

Коричневий - земля годувальниця, дерево.

Білий- чистота.

Чорний - земля.

Основні мазки це:

1. «гребінчик»!» - це мазок тонкий вусик знизу.

2. «зернятко» - це мазок тонкий вусик вгорі.

3. «горішок» - це мазок із двох гребінчиків.

 

    

 -Діти, ви зрозуміли, які є основні мазки? (...)

Що означають кольори? (...)

Чи вам сподобалась  наша сьогоднішня бесіда ? Що вам було цікаво? Що вам не сподобалось?

А зараз я вам пропоную переглянути відеопрезентацію в якій представлені роботи петриківського розпису.